Подвійне банкрутство ЗАТ “Котнар”: шах і мат кредиторам

За станом на сьогоднішній день, банкрутство підприємств є надзвичайно актуальною проблемою. Діюче законодавство містить ряд суттєвих прогалин, які часто використовуються для того, щоб ухилитися від виконання договірних зобов’язань. А пасивна позиція органів державної влади лише розширює можливості для подібних зловживань.

Розглянемо приклад з практики. До недавнього часу на Західній Україні діяло підприємство ЗАТ «Котнар», що спеціалізувалося на виробництві вин.

Уповноважені особи ЗАТ «Котнар» підписали певну кількість договорів (в т. ч. зовнішньоекономічних) на постачання товарів. Тим не менш, з невідомих причин підприємство систематично не виконувало власні зобов’язання, що призвело до цілої низки судових позовів з боку незадоволених контрагентів.

Цілком очікувано, підприємство зазнало поразки в більшості ініційованих судових процесів.

Зокрема, в 2012 р. угорський Арбітражний суд зобов’язав ЗАТ «Котнар» виплатити заборгованість у розмірі близько 500 000 євро. Наступного року український суд визнав дане рішення, а процедура виконання іноземного судового рішення розпочалася влітку 2014 р.

В рамках виконання судового рішення уповноважені органи арештували майно ЗАТ «Котнар» на загальну суму близько 5,5 млн. грн.

Однак трохи згодом державний виконавець несподівано зупинив процедуру виконання судового рішення. Задекларованою причиною такого кроку стало те, що, виявляється, ще починаючи з 2010 р. ЗАТ «Котнар» перебуває в процесі банкрутства.

Як стало відомо через деякий час, у 2011 р. ЗАТ «Котнар» дійсно було визнано банкрутом та розпочато ліквідаційну процедуру. Того ж року боржник уклав з одним із кредиторів мирову угоду – однак вже наприкінці 2012 р. дану угоду було скасовано, що спричинило поновлення статусу боржника.

Цікаво, що про банкрутство ЗАТ «Котнар» стало відомо лише тоді, коли державний виконавець вже оприлюднив постанову про закриття провадження у справі. Таким чином, внесення кредитора до реєстру вимог кредиторів стало неможливим через перевищення встановлених строків подання відповідної заяви.

Загалом, дана ситуація є абсурдною: у той час, коли тривав процес визнання рішення іноземного суду на території України, кредитор навіть не здогадувався про банкрутство боржника. Більше того, попри успішне проходження усіма стадіями виконавчого провадження, факт банкрутства став відомий кредитору лише через місяць після закриття справи.

Слід відзначити, що до недавнього часу сайт Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» (www.irc.gov.ua) не містив жодної інформації про те, що ЗАТ «Котнар» перебуває в процесі ліквідації. А, зрештою, саме цей сайт повинен надавати користувачам точні та актуальні дані про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які діють на території України.

Таким чином, кредитори не можуть повернути власні кошти через бездіяльність органів судової та виконавчої влади. З огляду на те, що у вищеокресленій ситуації порушуються інтереси іноземного кредитора, подібний стан справ дуже негативно впливає на інвестиційну привабливість України.

На жаль, в українських реаліях такі випадки не поодинокі.

Наприклад, декілька років тому було викрито схожу шахрайську схему, яка передбачала збагачення окремих осіб за рахунок багатомільйонних кредитів одного з найбільших банків України. Життєздатність даної схеми так само трималася на корумпованості та бездіяльності органів державної влади.

Зокрема, в даній справі фігурувало прізвище депутата Верховної Ради, якому вдалося в кризові часи проштовхнути через кредитний комітет банку рішення про надання кредитів на загальну суму близько 415 млн. грн. Звісно, отримувачами кредитів були підставні компанії, які згодом успішно розсортували всі отримані кошти поміж рахунками цілої низки інших, цілком легально діючих компаній.

Дії господарського суду Дніпропетровської області також виявилися досить неоднозначними: у даній справі суддя виніс ухвали щодо відкриття синхронних проваджень про ліквідацію, банкрутство та остаточну ліквідацію обох підставних компаній депутата. Шахрайський підтекст даних рішень додаткових пояснень не потребує.

І у випадку з ЗАТ «Котнар», і в ситуації з банком цілком очевидна провина держави, яка на законодавчому рівні залишає простір для подібних махінацій.

Крім того, ситуація зі славнозвісним заводом “Котнар” набуває більш абсурдного характеру ще й тому, що сьогодні, маючи багатомільйонні борги перед своїми контрагентами, завод фактично продовжує функціонувати і отримувати прибутки. Лише з однією різницею – під іншою назвою компанії-дубліката – ТОВ “Котнар-М”. Згідно даних державного реєстру ТОВ “Котнар-М” знаходиться за тією ж адресою, що і банкрутуючий ЗАТ “Котнар”. Більше того, компанії навіть мають спільного засновника.

Очевидно, що подібні дії мають ознаки шахрайства, а, отже, і потребують належного кримінального розслідування.

Необхідно також акцентувати увагу на тому, що 31 березня 2015 був проведений аукціон з продажу майна ЗАТ “Котнар”, організатором якого виступила Товарна біржа “Київська універсальна біржа”.

За результатами проведення аукціону майно банкрутуючого заводу “Котнар” було продане переможцеві аукціону.

Великою “несподіванкою” став той факт, що переможцем аукціону виявилася компанія ТОВ “Котнар-М”, яка придбала майно загальною площею приблизно 5800 кв.м. всього лише за 4,430 млн грн.

За станом на сьогоднішній день, сфера взаємодії між боржниками та кредиторами в Україні потребує значного правового вдосконалення. Більше того, суттєвого оновлення потребують і відповідальні за винесення та виконання відповідних рішень органи державної влади – як у функціональному, так і в суто кадровому відношенні.

А поки що іноземні кредитори в Україні можуть сподіватися не на ефективний захист власних прав перед шахраями, а на справжній шах і мат від боржників та держави.

Теги:
Контар

Залишити вiдгук