Навіть досвідченому спеціалісту не завжди зрозуміло, в якому напрямку рухатися для ефективного саморозвитку та професійного зростання. Добре, якщо в компанії передбачається мотиваційні кар’єрні програми та залучені фахівці, які відповідають саме за цей сектор. Зазвичай це менеджер з оцінки та навчання працівників або корпоративний бізнес-коуч. Однак не всі компанії, особливо невеликі, мають у штаті такого фахівця.

Існують два типи професійного розвитку:

Вертикальний:

●       від молодшого фахівця до керівника відділу або старшого спеціаліста свого профілю. (наприклад, помічник бухгалтера, молодший бухгалтер, бухгалтер, старший бухгалтер, головний бухгалтер);

●       здобуття знань шляхом розширення повноважень в одній спеціальності;

●       як результат — відповідальність за результат усієї команди.

Горизонтальний:

●       можливість розвиватися не лише у своїй команді, але й в інших департаментах;

●       розширення повноважень у межах власного відділу або перехід в інший відділ на позицію такого самого рівня, але вже з новим функціоналом (наприклад, менеджер по роботі з клієнтами може розвиватися у відділі з ведення проєктів і стати project manager);

●       відповідальний за свій результат та функціонал у межах свого департаменту чи певного проєкту.

Немає різниці, як ви розвиваєтеся, головне – щоб ви із задоволенням приходили на роботу, щоб вона була для вас як хобі. Мене часто запитують: «Чи це нормально, якщо спеціалісту комфортно працювати на одній посаді постійно, не змінюючи функціонал та зони впливу?». На мою думку, якщо працівник якісно виконує свою роботу, отримує задоволення, є ефективним для компанії, то чому б і ні? Навіть один і той же функціонал все одно щодня змінюється. Наприклад, у юриста різні за форматом предмети договору, підрядники, зустрічі, перемовини. Він постійно вчиться та відточує свої знання від кейса до кейса.

Я працюю у сфері HR вже 12 років. Варто зазначити, що кожна вакансія відрізняється та має індивідуальні особливості. Кожен кандидат по-своєму унікальний. Програми мотивації, корпоративні заходи, адаптація, оцінка команд та інші проєкти також абсолютно різні.

Набагато гірше, якщо людина займається тим, що не лежить до душі. Тоді вона працює без натхнення, помиляється, стресує, дратується і, як наслідок, відчуває професійне та емоційне вигорання. Батьки хотіли, щоб я стала бухгалтером, хоча з дитинства була схильна до гуманітарних наук. Тому обрала психологію і вдячна собі за свою сміливість.

Щоб зрозуміти, що вам подобається та в якому напрямку рухатися, насамперед, потрібно бути чесним самим із собою. Існують певні запитання, відповівши на які, буде набагато простіше ухвалити рішення:

• Де я знаходжуся зараз та в якому напрямку мені було б цікаво розвиватися?
• Що мені подобається в моєму функціоналі?
• Що не подобається, чому та як я можу на це вплинути?
• В чому мої сильні сторони (hard та soft skills)?
• Де моя зона розвитку, яких знань не вистачає?
• Що я можу зробити для здобуття цих знань (курси, тренінги, вебінари, книжки, допомога керівника чи колег)?
• Скільки потрібно часу та який ресурс?
• Як я буду оцінювати правильність своїх рішень?
• Хто може бути моєю підтримкою та надавати зворотний зв’язок?

Не намагайтеся осягнути все й одразу. Визначте основні вектори розвитку та топ-цілі, розподіліть їх на завдання, робіть проміжний аналіз результатів і відстежуйте ефективність.

Наразі всі говорять про постійний розвиток, розширення зони комфорту, самовдосконалення, якому немає меж. Це все добре, але знання потрібно опановувати дозовано, раціонально використовуючи час, без перевтоми та недоспаних ночей. Адже ефективне навчання — це отримання інформації, яку можна застосувати на практиці. Зосередьтеся не на кількості, а на якості тренінгів. Обирайте ті, які сприятимуть підвищенню рівня продуктивності, знань та автоматизації робочих процесів. Краще проходити навчання з досвідченими тренерами тричі на рік, опрацьовуючи актуальні для вашої посади теми, аніж просто ті, які сьогодні у тренді чи на вустах. Повірте, це буде набагато корисніше.

В нашій компанії TCM Group Ukraine є «Карта кар’єрного розвитку». Саме завдяки їй абсолютно кожен спеціаліст розуміє, що потрібно для його росту та підвищення. Розділи, які вміщує карта: зони відповідальності, знання, які відповідають цій посаді, окремо soft-skills, необхідний результат для переходу на наступну позицію (обов’язкові курси, тренінги, досягнення поставлених KPI, рівень знання мов), мінімальний період для підвищення. Таким чином працівники однієї посади мають рівні шанси та чітке розуміння, над чим працювати для свого кар’єрного розвитку.

У процесі професійного становлення спеціаліста будь-якого рівня важливу роль відіграє куратор чи наставник. Найчастіше його призначають для нових працівників, які щойно прийшли в компанію. Наставник допомагає адаптуватися, ділиться досвідом, надає рекомендації та скеровує у правильному напрямку. Це може бути старший спеціаліст вашого відділу або керівник одного з напрямків. Обирає таку людину безпосередній керівник.

Також є чудова практика, де роль наставника бере на себе не лише старший спеціаліст з вашої команди, але й спеціаліст вашого рівня, але іншої команди. Наприклад, ви відповідаєте за регіон «Китай», а він за «Африку». Якщо у корпоративній культурі не культивується наставництво, можете попросити керівника допомогти та підказати, хто для вас може стати неформальним наставником. Як правило, ця людина має великий досвід роботи в компанії або раніше обіймала аналогічну посаду, тому все про неї знає.

Програма наставництва допомагає швидше впоратися з новими викликами та опанувати потрібні для цього інструменти. Інколи компанії наймають бізнес-коуча. Він допомагає пройти не тільки професійну, але й психологічну адаптацію. Наприклад, я працювала в компанії, де за 3 роки змінилося 5 генеральних директорів. Команда топ-менеджменту постійно перебувала у стресі. З приходом нового СЕО відбулися масштабні ротації та нововведення. З метою збереження основного керівного складу ми вирішили залучити зовнішнього незалежного спеціаліста.

Основна роль бізнес-коуча ─ допомогти розібратися, які чинники найбільше викликають стрес, разом з працівником знайти способи розв’язання цієї ситуації, правильно спрямувати його та стабілізувати стан на позначках «позитив», «я все зможу», «новий виклик ─ нова можливість».

Не існує жодної ідеальної роботи. Однак існують можливості, ресурси, підтримка колег та особиста мотивація. Саме вони прокладають шлях до кар’єрного розвитку!