Світ швидко змінюється. Ми намагаємося охопити все й одразу, забуваючи ставити акцент на найголовнішому – балансі «робота-особисте життя». Звісно, потрібно бути у тренді, цікавитися новинами своєї галузі, постійно вдосконалювати професійні навички, але не варто забувати про відпочинок. Інакше просто не буде сил на реалізацію наших амбіцій та досягнення бажаних цілей.

Серед основних причин професійного вигорання, з власного досвіду, я можу виділити такі:

● Страх відмовити та впевнено сказати «ні».

Йдеться про кількість завдань, термін їх виконання або доручення, які зовсім не стосуються вашої роботи. Ми беремо на себе максимум, відчуваємо роздратування, коли не встигаємо, починаємо сумніватися у своїх силах, працюємо вночі, поступово втрачаючи ентузіазм та мотивацію.

● Залежність від чужої думки.

Певна річ, необхідно прислухатися, аналізувати, але вирішувати потрібно самостійно, не піддаючись впливу оточення. Якщо постійно виникають думки «що про мене подумають?», «що про мене скажуть?», «чи правильно мене розуміють?», тоді саме час сказати собі «стоп» та перейти до раціоналізму.

● Переконання, що робота 24/7 допоможе просуванню кар’єрними сходами.
Ні! І ще сто разів ні!. Допомагають знання, саморозвиток, вчасно прийняті рішення та якісне виконання поставлених KPI. Якщо ви не встигаєте (такі випадки бувають у кожного), диференціюйте завдання на важливі-термінові, важливі-нетермінові, неважливі-термінові, неважливі-нетермінові. Не забувайте, що сміливо можете попросити допомоги у керівника. Делегуйте частину завдань підлеглим, запитайте рекомендації у колег, наставника.

● Патерн «ще встигну відпочити».

Навіть якщо ви завзятий трудоголік – все одно маєте відпочивати та брати відпустку. Нові ідеї народжуються, якщо ви змінюєте фокус уваги, переключаєтеся на інший вид діяльності та маєте можливість просто спокійно подумати.

● Відсутність навичок делегування.

Делегувати – не означає скласти руки й нічого не робити, лише роздавати завдання своїй команді. Правильне делегування – це розвиток підлеглих та передача свого досвіду. Коли ви у відпустці або відсутні на роботі з різних причин, вони мають не розгубитися, знати, як діяти в тій чи іншій ситуації, вміти самостійно розв’язувати важливі питання, не порушуючи ритм та ефективність роботи відділу.

● Думки «мене звільнять», «я підведу команду», якщо я не встигну вчасно (хоча за кількістю завдань це фізично неможливо), не прочитаю всі книги світу, не братиму участь у кожній конференції, на яку мене запрошують. Це позиція «жертви», а не свідомого фахівця, який діє активно, розподіляє свої завдання, розуміє, що є першочерговим і сміливо крокує до цілі.

● Впевненість, якщо «раніше так працювало і зараз буде нормально» – це небажання діяти по-новому, розширювати горизонти рішень та випробовувати нові інструменти в роботі. У результаті, не отримаємо бажаний результат або підводимо команду. Нам соромно, незручно, відчуваємо дискомфорт. Це все відбувається лише через те, що ми продовжуємо керуватися упередженнями попереднього досвіду.

Що ж відбувається, якщо ми приймаємо ці правила гри та не дбаємо про себе? Все просто: отримуємо небажання працювати, регулярну втому, роздратування, з’являється агресія на себе та інших, замкнутість, депресія, розчарування, низька самооцінка та високий рівень побоювання йти до своєї мети.

Одним із ключових чинників, який може впливати на швидке емоційне вигорання і бути каталізатором для звільнення, є відсутність вміння отримувати та надавати зворотний зв’язок. Комунікація може стосуватися як вашого керівника, так і команди. Поговоримо про цю взаємодію трохи детальніше.

Взаємодія «Я – мій керівник»:

● Не існує людини, яка не робить помилок. Важливо вміти вчасно їх виправити. Не приховуйте, не замовчуйте, не тікайте від проблеми. Це лише погіршить ситуацію. Оперативно зверніться за допомогою, розкажіть, чому сталася така помилка, та запропонуйте шляхи врегулювання. Порадьтеся з керівником. Такий вчинок вартий поваги, а спроби все виправити знімуть напругу. Варіант, коли ви просто ставите перед фактом і виправдовується – «а що поробиш, вже сталося» – не підходить і викликає лише роздратування.

● Намагайтеся абстрагуватися від суб’єктивізму, сприймайте коментарі на бізнес-рівні. Адже вони стосуються вашої роботи, розвитку професіональних здібностей та бізнесу, в жодному випадку не особисто вас як людини. Я дуже довго вчилася усвідомленню, що рекомендації для покращення ефективності в моїй роботі − це можливість розвитку та професійного зростання, а не причина для самозакопування чи розчарування у своїх діях. Мій внутрішній критик постійно лаяв мене, а це неправильно. Усе залежить від фільтра, через який ми сприймаємо ситуацію.

● Пам’ятайте про те, що всі ми зростали в різних родинах, мали різний підхід до виховання, формати комунікації та людей навколо. Вони формували наш фрейм сприймання світу. Тому не поспішайте проявляти агресію або засмучуватися.
Ставте уточнювальні запитання, пропонуйте свій погляд на ситуацію, запитуйте про те, чи правильно зрозуміли. На початку нашої співпраці, коли мій керівник на величезні повідомлення відповідав одним-трьома словами, я дуже засмучувалася. Помилково думала, що йому нецікаві мої ідеї. Однак насправді він завжди відповідає коротко та по суті, якщо пропозиція/проєкт/інновація йому подобається і він не проти їх реалізації. А от коли у відповідь надходить масштабне повідомлення, з багатьма уточненнями, ймовірно, є сумніви щодо ухвалення.

● Ми часто можемо не погоджуватися з тим, що говорить наш опонент. Це абсолютно нормально. Адже ми маємо свій досвід та патерн сприймання. Головне – не накопичувати в собі образу та всі сумніви проговорити тут і зараз. Оскільки співрозмовник може мати на увазі зовсім інше, ніж ви почули. Так і виникають образи чи непорозуміння.

● Якщо завдань занадто багато, не бійтеся запитати про пріоритети у виконанні. Це продемонструє вашу зацікавленість та відповідальність. Більшість думає, що такі запитання піддають сумніву вашу компетентність. Краще за вас ніхто не знає вашого навантаження. Керівник не завжди може втримати в полі зору всю команду, особливо якщо вона знаходиться в різних регіонах чи працює віддалено. Навпаки, непрофесійно братися за все й одразу і врешті-решт нічого не встигнути.

● Неформальні зустрічі допомагають краще зрозуміти один одного. Якщо у вас є певні образи, непорозуміння, запросіть керівника на обід чи каву. Це допоможе згладити конфлікт та нівелювати негативні емоції.

Комунікація «Я – моя команда»:

● У жодному випадку не критикуйте ваших підлеглих публічно. Якщо конфлікт виник з іншою командою, повідомте, що обов’язково проаналізуєте ситуацію і повернетеся зі зворотним зв’язком. До цього моменту не готові давати коментарі. Саме так роблять мудрі менеджери.

● Аналогічно дійте у своїй команді. Розберіть проблемний кейс, в якому щось пішло не так, разом знайдіть причини, зробіть висновки та крокуйте далі. Так будується довіра до вас. Надалі співробітники звертатимуться до вас з будь-яких питань, не боючись гніву чи звільнення. Ніколи й ні з ким не порівнюйте працівника, не знецінюйте його колишні досягнення. Такі дії лише спричиняють конфлікт у команді та появу токсичності у взаєминах.

● Ефективний інструмент – анонімні опитування. Для моніторингу динаміки та аналітики проводьте їх один раз на квартал. Вони дозволять поглянути на себе з різних боків. Відповіді співробітників допоможуть зрозуміти атмосферу в колективі, над чим потрібно попрацювати, що вдається добре і на чому поставити основний акцент у майбутньому. Структура опитувальника має складатися із запитань, що хвилюють вас тут і зараз. Вони допоможуть структурувати роботу, налагодити бізнес-процеси та позитивно вплинути на розвиток компанії. Після отримання результатів подякуйте команді за щирість та надайте коментарі про наступні кроки, на що ви передусім звернете увагу в роботі.

● Пам’ятайте про субординацію. Зворотний зв’язок має стосуватися лише робочих моментів. Абстрагуйтеся від особистого ставлення. Якими близькими та дружніми не були б у вас відносини, керівник залишається керівником і не має переходити межу офіційності. Інакше він втратить авторитет, його завдання виконуватимуть невчасно, а рішення сприйматимуть несерйозно чи піддаватимуть сумніву. Ви можете ділитися досвідом, прикладами зі своєї професійної діяльності, бути наставником, але не нав’язувати лише одну власну думку. Особисте життя працівників тому й особисте, щоб його не обговорювали інші. Винятком є випадки, якщо у вас самотужки запитають поради чи просять допомогти рекомендацією.

Немає ідеальної формули взаємовідносин. Однак у тренді завжди залишається повага, підтримка, розуміння, щирість та відкритість. Без них ви не побудуєте сильну команду та компанію-лідера.

Які існують основні інструменти запобігання емоційному вигоранню?

Насамперед, потрібно говорити про свої переживання та побоювання. Замовчування точно не принесе користі. Чіткий тайм-менеджмент сприятиме ефективній роботі за таймінгом та пріоритетами. Зміна локації для роботи переключає мозкову активність та допомагає перезавантажити увагу.

Знайдіть улюблене заняття, яке зможе вас розслабити після робочих буднів. Не важливо, що це буде – спорт чи абсолютно пасивне, рівномірне хобі. Головне, щоб воно допомогло перейти до стану рефлексії, самовідновлення та викликало позитивні емоції. Не забувайте про різноманітність у діяльності. Навіть якщо ви спеціаліст вузького профілю, ваш день потрібно розбавити хоча б двома різними завданнями. Рутина нівелює активність та зосередженість. Переключення між різними ступенями складності завданнями допоможе зберегти увагу.

Обмінюйтеся досвідом з колегами, ходіть на майстер-класи, долучайтеся до крос-проєктів (наприклад, ви можете бути внутрішнім тренером у компанії з певної теми, спробувати себе в ролі коуча або наставника).

Усе вищесказане сприяє підвищенню рівня продуктивності, зростанню самомотивації, впевненості в собі та своїх силах, ви станете прикладом для колег. Якщо ментально ви відчуваєте себе гармонічно, то всі двері перед вами відчиняються швидше.